Скоро в школу

   

  Коли можна вважати дитини готовою до школи?

Психологи відзначають, що не завжди віковий фактор є вирішальним. Як на одному дереві не всі яблука дозрівають одночасно, так і наші діти - комусь не рано йти в школу і в 6 років, а кому рано ще в 8 років.
Те, що дитина фізично уже, так би мовити, «дозріла», видно зовні: дістає рукою через середину голови протилежне вухо, з'явилися постійні зуби. Але це ще не все...
Часто вважають, що якщо навчити дошкільника читати, рахувати, виконувати додавання і віднімання, ознайомити з явищами навколишнього світу - він добре навчатиметься, хоча йому буде всього 5 років. А в саду, мовляв, йому вже нудно. Такі батьки на враховують, що у малюка в цьому віці ще недостатньо розвинена моторика пальців, а значить, він не зможе нормально писати, у нього ще не до кінця сформовані психологічні якості, необхідні для навчання, і йому ще важко напружено працювати в дитячому колективі, він швидко втомлюється.
Чому діти не завжди виправдовують надії батьків на хороші успіхи в навчанні?
Спробуємо проаналізувати, наприклад, такий момент: батьки в захваті від здібностей і талантів свого малюка, захвалюють його. І дитина починає відчувати свою перевагу над іншими, тому вже не дуже уважно слухає вчителя, оскільки впевнений, що і сам все знає і випереджає однолітків своєю підготовленістю. Згодом такого всезнайку починають переганяти менш підготовлені однокласники, і це обмежує його самолюбство. Він втрачає впевненість в собі і починає гірше вчитися. Тоді батьки, які не очікували такого повороту,  зітхають: «Напевно, рано все ж нам було йти в школу». 
Увага! Дитину можна вважати готовою до навчання, коли вона вміє слухати і чути, відповідати на поставлені запитання, а значить, і виконувати завдання, виділяти в них підзадачі - тобто, робить певні розумові операції.
Ось, скажімо, дітям пропонується наступне завдання: «Розгляньте малюнок. Знайдіть на ньому живих істот і розфарбуйте літаючих». Дитина, яка не звикла вслухатися, вдумуватися в сказане, відразу ж починає малювати всю картинку, вона сприйняла тільки слово «розфарбуй». А той, хто вміє уважно слухати і вдумливо ставитися до завдання виділить для себе тут чотири підзадачі:
1) розглянути малюнок;
2) знайти живих істот;
 3) вибрати літаючих;
4) розфарбувати їх.
Після виконання цього завдання вдумливий учень здатний обгрунтувати, довести правильність зробленого.
Дуже важливо, щоб у дитини було сформовано увагу, звичайно, в межах вікових можливостей. Досить часто малюкам не вистачає саме вміння концентруватися на завданні хоча б на 3 - 5 хвилин.
Першокласник повинен уміти добре орієнтуватися в просторі. Адже якщо у нього не сформовані такі поняття як «вгору», «вниз», «вправо», «вліво», можуть виникнути проблеми при роботі з зошитом. Дитина не зможе правильно виконувати завдання, швидко реагувати на команди вчителя, такі як: «Три клітинки вправо, дві - вгору» та інші.
Добре вчитися допоможе розвинена пам'ять, яку можна і потрібно тренувати, вивчаючи вірші, пропонуючи дитині запам'ятовувати в якому порядку розміщені предмети або малюнки і т.д.
Важливе значення має і розвинена мова: дитина повинна вміти переказувати текст, задавати питання, складати речення або невеликі оповідання.
Ще один важливий момент: привчаєте Ви, шановні батьки, своїх дітей виконувати ваші прохання чи вказівки з першого разу?
Невміння або скоріше небажання, виконувати прохання-вимоги дорослих в сім'ї переходить в садок, а звідти - в школу.
Діти не можуть правильно одягнутися, вчасно поїсти, нічого не встигають, тому що весь час відволікаються. Пізніше, спізнюються на уроки, не вміють перемикатися на виконання завдань вчителя. А тому часто стають предметом глузувань з боку однокласників.
Батькам таких дітей, і вихователям в саду, доводиться витрачати багато нервів і часу. Попутно хочеться порадити Вам організувати життя в сім'ї, групі, в класі за правилом «один, два, три». Якщо повідомити, що за непослух або ще яку-небудь провину (пояснити, що вважається проступком) дитина повинна буде вийти з кімнати на стільки хвилин, скільки йому років. Наприклад, Саша смикає  кота за хвіст. Ви говорите: «Один», «Два». Він не реагує. Ви говорите: «Три», берете хлопчика за руку і виводите з кімнати, якщо треба, то і силою. Саші 6 років. Через 6 хвилин Ви повертаєте його в кімнату, ні словом не згадуючи про те, що було. Це дуже дієвий спосіб виховання слухняності.
Ще один дуже важливий фактор - культура поведінки. Дитина, у якого вона сформована, вміє поводитися в колективі, спілкуватися як з дорослими, так і з однолітками. Це дуже важливо, не варто вважати, що дитина, мовляв, поки що мала, і все пройде само собою, коли він підросте. Деякі батьки оточують своїх дітей гіперопікою, намагаються все робити за них і цього ж чекають від вихователів, а потім - від учителя.
Істотними є такі, здавалося б, дрібниці, як уміння правильно сидіти за столом під час письма, малювання, належним чином тримати ручку або олівець. На це батьки в основному не звертають увагу. Ось і звикає дитина сидіти боком, підібгавши під себе ногу, затиснувши в скорчених пальцях ручку, так само намагається прилаштуватися і за партою, Це псує його поставу, зір, а значить, шкодить здоров'ю, заважає правильно писати.
Перевчити малюка не завжди вдається. До речі, не варто вдома вчити дітей писати, тому що батьки, врешті-решт, і самі дуже часто не знають, як без напруги тримати ручку, правильно писати букви і з'єднувати їх між собою. Доводиться переучувати в школі, а як відомо, легше навчити, ніж перевчити.
Отже, як бачите, для дитини, яка йде в школу, важливо не стільки мати якісь певні знання, скільки сформовану готовність і вміння вчитися, сприймати нове. Поспостерігайте, активно чи ваші син або дочка цікавляться навколишнім, чи вміють зосереджуватися, швидко чи й міцно запам'ятовують матеріал, чи добре розвинена у них мова, різноманітні чи інтереси і наскільки наполегливо вони їх реалізують, схильні вони до творчої праці. Стимулюйте ці прояви і допомагайте їм розвиватися.