Блог практичного психолога Шевченко Оксани Вячеславівни: Протидія булінгу в закладі освіти

Більшість з нас стикається з булінгом у певні моменти свого життя, наприклад з булінгом в школі або булінгом на роботі. І хоча багато хто вважає, що знущання трапляються тільки в дитинстві, на жаль, вони не завжди припиняються, коли ви стаєте дорослими. Це може бути страхітливий начальник або колега, хлопець, який контролює, настирливий сусід, член сім'ї або інша людина, яка вступає з вами в образливі відносини.

Що таке булінг?

Булінг - це небажана агресивна поведінка, найчастіше дітей шкільного віку, яка пов'язана з реальним або передбачуваним дисбалансом сил. Така поведінка повторюється або може повторюватися з плином часу. В результаті, наслідки булінгу можуть мати серйозний вплив, як на кривдника, так і на його жертву.

Щоб вважатися булінгом, поведінка повинна бути агресивною та включати:

Дисбаланс сил: люди, які залякують, використовують свою силу, доступ до інформації або популярність, щоб контролювати інших або завдавати їм шкоди. Дисбаланс сил може змінюватися з часом і в різних ситуаціях, навіть якщо в них беруть участь одні й ті ж люди.
Повторення: знущання трапляються більш ніж один раз або мають тривалий характер.

Булінг містить у собі такі дії, як загрози, поширення чуток, напад на когось фізично або словесно, а також навмисне виключення кого-небудь з товариства.

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

Як показує практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:

систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);
задирство;
фізичні і психічні приниження;
різного виду знущання;
бойкот та ігнорування;
псування особистих речей та ін.

Хулігани (булі) надзвичайно винахідливі. Новітній їхній “винахід” — кібербулінг, тобто знущання з використанням електронних засобів комунікації.

Що таке мобінг? Чим він відрізняється від булінгу?
Мобінг - це форма психологічного насильства у вигляді масового переслідування людини в групі. Мобінг у школі це свого роду емоційне насильство, коли весь клас, або більшість учнів налаштовані проти іншого та починають переслідувати його з певними намірами, наприклад, щоб змусити покинути школу, часто це трапляється з новачками.
Булінг - це також систематичні, повторювані утиски з боку учня, або групи учнів стосовно до іншої дитини, яка слабша та не може захистити себе. Зазвичай це робиться у формі психологічного терору, який повинен налякати жертву, деморалізувати, принизити та змусити цю людину підкорятися переслідувачеві.
Хто найчастіше стає жертвою булінгу?
Типи дітей, які можуть піддатися знущанням:
Успішні
Діти, у яких добре виходить те, що вони роблять, можуть піддатися знущанням. Часто над ними знущаються, тому що вони отримують багато позитивної уваги з боку однолітків і дорослих.
Розумні, цілеспрямовані, творчі
У школі ці учні намагаються з усіх сил виконувати шкільні завдання. Або вони вчаться дуже швидко та виконують проєкти й завдання швидше, ніж інші учні. Наприклад, обдарованих учнів часто переслідують за відмінну успішність в школі.
Уразливі
Діти-інтроверти з тривожним або покірним характером більш схильні до знущань, ніж діти-екстраверти з наполегливим характером. Більшість кривдників хочуть відчувати себе сильними, тому часто вибирають дітей слабших, ніж вони самі.
Ізольовані
У багатьох жертв знущань, як правило, менше друзів, ніж в інших дітей. Вони можуть бути відкинуті однолітками, виключені з громадських заходів і навіть можуть проводити обід і перерву на самоті.
З примітним зовнішнім виглядом
Практично будь-які фізичні характеристики, відмінні або унікальні, можуть привернути увагу кривдників. Жертва може бути невисокого зросту або висока, худорлява або гладка. Може носити окуляри або мати прищі, великий ніс або вуха, які стирчать. Кривдник обирає особливість і перетворює її на ціль.
З релігійними або культурними переконаннями
Діти нерідко зазнають знущань за їх релігійні переконання, які відрізняються від переконань інших.
Іншої раси
Іноді діти знущаються з інших, тому що вони іншої раси.
З хворобою або інвалідністю
Кривдники часто переслідують дітей з особливими потребами. Це може включати дітей з розладом аутистичного спектра, синдромом Аспергера, синдромом дефіциту уваги / гіперактивності, дислексією, синдром Дауна або будь-яким іншим характерним станом. Діти з харчовою алергією, астмою, поганим зором та іншими захворюваннями також можуть стати мішенню для кривдника.
Наслідки булінгу
Знущання мають негативні наслідки як для жертв, так і для кривдників.
Постраждавши, дитина отримує ряд психологічних травм, які неминуче позначаються на її подальшому житті:
Психічні розлади. Навіть одиничний випадок цькування залишає глибокий емоційний шрам, що вимагає особливого лікування у психолога. Дитина стає агресивною та тривожною, схильною до депресій та відхилень у поведінці.
Труднощі зі встановленням відносин. Жертви цькування в дитинстві часто стають жертвами знущань на робочому місці. Психологи відзначають, що більшість дорослих, які зазнали насильства в дитинстві, зазвичай залишаються самотніми в житті, досягають менших успіхів у своїй кар'єрі та зазнають труднощів у повсякденному спілкуванні.
Хвороби. Звичайні наслідки цькування - фізичні нездужання та хвороби на психологічному підґрунті: анорексія та булімія, неврози, порушення сну, порушення серцево-судинної системи.
Попри те, що кривдник менше страждає від знущань, ніж жертва, це все одно має наслідки для його життя:
Труднощі в спілкуванні. Примітивні антисоціальні форми поведінки рідко призводять до успішної соціальної адаптації: вони, як правило, відчувають труднощі в спілкуванні з іншими, мають конфлікти та в цілому низький соціальний статус.
Проблеми у взаєминах. Діти, які були кривдниками, стають агресорами в родині та на роботі. Навіть, якщо вони досягають високих результатів в кар'єрі, відсутність друзів і труднощі в спілкуванні призводять до психологічних проблем.
Проблеми в родині. Інші люди, як правило, відчувають себе некомфортно поруч із колишніми кривдниками. Вони не знають, як побудувати теплі довірливі стосунки з дітьми та з близькими.
Знущання та цькування в школі - це негативне соціальне явище, яке погано впливає на психологічне здоров'я як жертви, так і агресора. Для того, щоб запобігти таким наслідкам, обов'язково зверніться за допомогою до психолога або психотерапевта.
Як протистояти булінгу?
Наступні поради допоможуть тим, хто не знає як протистояти булінгу, набути впевненості в собі та покласти край знущанням.
1. Не реагуйте. Хоча може здатися привабливим дати відсіч знущанням, це може викликати додаткові проблеми. Залякування у відповідь або гнів дадуть кривдникові зрозуміти, що він заподіює вам біль. Не відповідайте на кривдника більшою агресією, щоб змусити його піти або зупинитися.
2. Виявляйте кривдників і уникайте їх. Кривдники зазвичай дуже популярні та надмірно самовпевнені, можуть фізично або усно намагатися заподіяти шкоду іншій людині. Дізнавшись, що ви перебуваєте в присутності кривдника, ви зможете уникнути його оточення.
3. Не бійтеся постояти за себе словесно. Словесні знущання відбуваються, коли хтось говорить вам щось, щоб заподіяти біль або знизити самооцінку. Не бійтеся бути наполегливим і постояти за себе, але уникайте агресивних дій.
4. Не залишайтеся на самоті. Самотні люди можуть здаватися більш вразливими та можуть стати привабливою мішенню для кривдників. Намагайтеся завжди бути поруч із друзями, однолітками або іншими людьми протягом дня.
5. Допоможіть тому, хто піддається булінгу. Якщо ви бачите або чуєте про те, що хтось піддається знущанням, негайно втрутьтеся та припиніть знущання. Якщо ви не можете втрутитися самі, знайдіть того, хто зможе.
6. Захистіть себе від кібербулінгу. Подумайте про те, що ви пишете та публікуєте в Інтернеті, а також про те, хто це бачить. Тримайте свій пароль у секреті від інших. Навіть друзі можуть видати ваш пароль або використовувати його, щоб зламати та отримати вашу особисту інформацію.
8. Як запобігти булінг на роботі або в школі?
  Якщо ви потерпаєте від булінгу на роботі або в школі, ви повинні знати про те як протидіяти булінгу. Якщо ви стали свідком знущань, тобто речі, які ви можете зробити, щоб заступитися за когось іншого. Ви також можете працювати над підвищенням обізнаності серед своїх однолітків і дізнатися про різні способи звернення за допомогою.
  Повідомляйте про булінг. Важливо відразу ж повідомити про знущання, щоб хтось з авторитетів міг покласти їм кінець. Сказавши комусь, що над вами знущаються не соромно, а правильно, адже так ви зможете показати кривдникам, що не будете миритися з їх знущаннями.
  Знайдіть вчителя, батьків, шкільного консультанта або когось іще, хто може вам допомогти, і негайно розкажіть їм, що кривдник говорив або робив з вами.
  Зверніться до роботодавця. У роботодавців є моральне, а часто і юридичне зобов'язання запобігати та припиняти булінг на робочому місці. Довідники для співробітників повинні включати чіткі визначення домагань та дискримінації та пояснювати як політику компанії щодо скарг, так і наслідки для тих, хто здійснює булінг на робочому місці.
  Поговоріть зі своїм керівником або співробітником відділу кадрів. Можливо, вам буде корисно вести письмовий облік свого досвіду або залучити третю сторону, що стала свідком знущань.
  Зверніться в поліцію. Булінг - це злочин, відповідно до закону України. Закон про протидію булінгу № 2657-VIII набув чинності 19 січня 2019 року. Закон по булінгу за моральне або фізичне насильство, агресію в будь-якій формі передбачає штраф 850-1700 грн або громадські роботи на 20-40 годин. Якщо ж цькування повториться протягом року, то штраф становитиме 1700-3400 грн або громадські роботи на 40-60 годин.
  Розповсюдьте інформацію про те, що цькування повинні припинитися. Багато шкіл проводять кампанії по боротьбі зі знущаннями, очолювані учнями, які хочуть, щоб їх школи були безпечними та доброзичливими. Приєднуйтесь до групи або створіть її у своїй школі, щоб розповісти про проблему знущань і знайти способи її вирішення.
  Зверніться за професійною допомогою. Якщо ви стали жертвою жорстокого знущання, можливо, вам варто звернутися до психолога або психотерапевта. Лікар може допомогти вам або вашим знайомим впоратися зі знущаннями, знову здобувши впевненість у собі та підвищити самооцінку, усуваючи наслідки знущань.
  Пам'ятайте! Булінг - це НЕ нормально, круто або прийнятно. Ніхто НІКОЛИ не заслуговує на цькування або знущання.
9. Що можуть зробити батьки
  Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу.
  Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:
  - Я тобі вірю(це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).
  - Мені шкода, що з тобою це сталося(це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).
  - Це не твоя провина(це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).
  - Таке може трапитися з кожним(це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).
  - Добре, що ти сказав мені про це(це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).
  - Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека(це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).
  Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора школи. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини.
  Якщо вчителі та адміністрація не розв’язали проблему, не варто зволікати із написанням відповідної заяви до поліції.
  Що можуть зробити вчителі
  У школі вирішальна роль у боротьбі з булінґом належить учителям. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки керівництва школи, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій.
  Для успішної боротьби з насильством у школі:
  - Усі члени шкільної спільноти мають дійти єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою, сексуальні домагання і нетерпимість у школі є неприйнятними.
  - Кожен має знати про те, в яких формах може виявлятися насильство й цькування і як від нього страждають люди. Вивчення прав людини і виховання в дусі миру має бути включено до шкільної програми.
  - Спільно з учнями мають бути вироблені правила поведінки у класі, а потім загальношкільні правила. Правила мають бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитися. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.
  - Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.
  - Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.
  - Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов’язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога.
  - Залежно від тяжкості вчинку можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати записку батькам або викликати їх, позбавити учня можливості брати участь у позакласному заході.
  - Учням треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і , якщо треба, покликати на допомогу дорослих.
  - Потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність, бути тактовними.
  - Для успішного попередження та протидії насильству треба проводити заняття з навчання навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.
  ПОРЯДОК
  реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в навчальному закладі
  1. Підставою для реагування в закладі освіти на випадки булінгу (цькування) є заява або повідомлення, про випадок та/або підозру його вчинення стосовно неповнолітньої особи та/або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, отриманої суб’єктами реагування на випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.
  Повідомлення можуть бути в усній та/або письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації (телефон, соціальні мережі, електронна пошта, електронні месенджери,офіційні веб ресурси та ін.).
  1. Повідомляти про випадки булінгу (цькування) в закладах освіти може будь-яка особа, учасником або стороною якого вона стала або яка підозрює про його вчинення стосовно неповнолітньої особи та/або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, або про який отримала достовірну інформацію.
  2. Повнолітні учасники освітнього процесу зобов’язані вжити заходів невідкладного реагування у разі звернення дитини та/або якщо вони стали свідками булінгу (цькування) (оцінити рівень небезпеки життю та здоров’ю сторін булінгу (цькування), негайно втрутитись із метою припинення небезпечного впливу, надати (за потреби) невідкладну медичну та психологічну допомогу, звернутись до органів охорони здоров’я для надання медичної допомоги тощо).
  3. Керівник закладу освіти:
  - призначає уповноважену особу за реалізацію норм законодавства у сфері запобігання та протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти з числа своїх заступників;
  - у разі отримання заяви про випадок булінгу (цькування) не пізніше однієї доби повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України про звернення, одного з батьків або законних представників неповнолітньої особи;
  - для невідкладного надання психологічної допомоги (за потреби) інформує територіальний орган (підрозділ) служби у справах дітей та/або центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
  - для організації надання медичної допомоги постраждалій особі (за потреби) викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
  визначає наказом склад комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) з метою проведення розслідування; у випадку тимчасової
  - відсутності уповноваженої особи визначає цим наказом особу зі складу комісії, відповідальну за підготовку матеріалів для засідання (шляхом опитування учасників випадку, з’ясування наявності фото та відеофіксацій, психологічної характеристики сторін тощо);
  - інформує особу, яка звернулась із заявою, про подальший порядок її розгляду; скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) не пізніше, ніж три робочі дні з дня надходження заяви про випадок або підозру з метою планування та застосування необхідних заходів реагування.
  Діяльність комісії закладу освіти з розгляду випадків булінгу (цькування)
  1. Комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) є колегіальним органом закладу освіти, яка скликається в кожному окремому випадку надходження заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти не пізніше ніж три робочі дні з дня надходження заяви або повідомлення.
  2. До складу комісії входять уповноважена особа та інші зацікавлені особи (педагогічні працівники, практичний психолог, медичний працівник та інші особи) за рішенням керівника закладу освіти.
  До участі в засіданні комісії також можуть бути залучені сторони булінгу (цькування) (за потреби), один з батьків або законних представників неповнолітнього кривдника та потерпілого, представники інших суб’єктів реагування на випадки боулінгу (цькування) в закладах освіти та інших зацікавлених сторін.
  1. Комісія на своїх засіданнях розробляє пропозиції та рекомендації з питань, що належать до її компетенції.
  2. За підсумками роботи комісії складається протокол.
  3. За виконання та моніторинг запланованих заходів відновлення та нормалізації психологічного клімату в закладі освіти та визначених рекомендацій для учасників булінгу (цькування) згідно з протоколом засідання комісії відповідає уповноважена особа або особа, яка її замінює у разі відсутності відповідно до наказу про склад комісії.
  4. До повноважень комісії належать:
  - розгляд та аналіз матеріалів за результатами проведенного розслідування щодо зʼясування обставин на підставі заяви про булінг (цькування);
  - визначення сторін булінгу (цькування), можливих причин та необхідних заходів для їх усунення;
  планування заходів стабілізації психологічного клімату у колективі, формування емпатії між сторонами булінгу (цькування) та надання соціальних та психолого-педагогічних послуг сторонам булінгу
  - (цькування), в тому числі із залученням необхідних фахівціві з надання правової, соціальної та іншої допомоги тощо;
  - формування рекомендацій для педагогічних працівників закладу освіти щодо доцільних методів навчання та організації роботи з неповнолітніми сторонами булінгу (цькування) та їхніми батьками або законними представниками;
  - формування рекомендацій для батьків або законних представників неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування).
  ПОРЯДОК
  застосування заходів виховного впливу в закладі освіти